Переведення на інше підприємство
Звільнення за переведенням передбачено п. 5 ч. 1 ст. 36 КЗпП. Воно можливе виключно за згодою працівника (ч. 1 ст. 32 КЗпП). Згода може бути як письмовою, так і усною. Теперішній та потенційний роботодавці мають домовитися про переведення працівника.
Домовленість роботодавців
Розірванню трудового договору на підставі п. 5 ч. 1 ст. 36 КЗпП передує домовленість керівників підприємств, причетних до переведення.
Ініціатор — старий роботодавець.
У цьому випадку оформлюються:
1) лист-запит до керівника підприємства, на яке планується переведення, з проханням прийняти працівника на роботу у порядку переведення;
2) письмова згода приймаючої сторони (потенційного роботодавця) прийняти працівника на роботу у порядку переведення. Звичайно, якщо потенційний роботодавець відмовиться від нового працівника, процес переведення не відбудеться.
Ініціатор — потенційний роботодавець.
У такій ситуації для запуску процедури переведення має бути оформлено:
1) лист-клопотання на ім’я керівника підприємства, на якому працює необхідний працівник, від роботодавця, який бажає поповнити свій трудовий колектив новим співробітником;
2) письмову згоду теперішнього роботодавця на таке переведення.
Згідно зі ст. 24 КЗпП особі, запрошеній на роботу в порядку переведення, не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.
Майбутньому роботодавцю бажано чітко зазначити строк, протягом якого буде дійсним зобов’язання щодо прийняття на роботу нового співробітника у порядку переведення. Це убереже надалі від трудових спорів. Адже процес звільнення може з якихось причин затягтися. Та й працівник може звільнитися зі старого місця роботи й не прийти на нове.
Також зверніть увагу, що при переведенні на інше підприємство посада працівника може змінитися.
Оформлення переведення
Після того як питання з переведенням між керівниками вирішено, працівник подає дві заяви:
— старому роботодавцю — з проханням звільнити його з попереднього місця роботи на підставі п. 5 ч. 1 ст. 36 КЗпП;
— новому роботодавцю — з проханням прийняти на нове місце роботи.
Старий роботодавець на підставі одержаної заяви працівника видає наказ про звільнення за переведенням на підставі п. 5 ч. 1 ст. 36 КЗпП.
Якою датою оформити звільнення працівника, сторони трудового договору, що розривається, вирішують самостійно. Але якщо час переведення на нове місце роботи було обмежено приймаючою стороною в ході проведених переговорів, доведеться дотримуватися цього строку.
Старий роботодавець здійснює всі дії, які необхідні при звільненні працівника. А саме (ст. 47 КЗпП):
1) видає працівнику копію наказу (розпорядження) про звільнення;
2) виплачує працівнику всі належні йому суми відповідно до ст. 116 КЗпП та видає йому письмове повідомлення про нараховані та виплачені суми при звільненні;
3) вносить запис про звільнення до трудової книжки працівника, якщо вона зберігається у роботодавця, і видає її працівнику, або на вимогу працівника вносить відповідний запис до трудової книжки, що зберігається у нього на руках. Запис матиме такий вигляд: «Звільнений у зв’язку з переведенням на (зазначаєте нового роботодавця), п. 5 ч. 1 ст. 36 КЗпП України».
У свою чергу, новий роботодавець на підставі заяви працівника видає наказ про прийняття на роботу. Якщо іншу дату не передбачено домовленістю сторін, укласти трудовий договір з працівником, працевлаштованим у порядку переведення, необхідно з першого робочого дня, наступного за днем звільнення з попереднього місця роботи.
За загальним правилом працівникам, прийнятим на роботу за переведенням, не можна встановлювати випробування (ч. 3 ст. 26 КЗпП). Проте на період дії воєнного стану під час укладання трудового договору умова про випробування може встановлюватися для будь-якої категорії працівників (ч. 2 ст. 2 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2136). Отже, й для осіб, прийнятих за переведенням.
Відпускні права працівника
Раніше у разі звільнення на підставі п. 5 ч. 1 ст. 36 КЗпП працівник міг вимагати перерахувати належну йому компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки на рахунок нового роботодавця. В такому випадку до стажу роботи, що дає право на щорічну відпустку за новим місцем роботи, зараховувався період, за який працівник не використав дні відпустки у колишнього роботодавця. Крім того, працівник міг отримати щорічну відпустку повної тривалості до закінчення шестимісячного терміну роботи у нового роботодавця.
Усі ці положення Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 № 2352-ІХ з 19.07.2022 виключив із відповідних статей КЗпП та Закону України «Про відпустки» від 15.11.96 № 504/96-ВР (далі — Закон про відпустки).
Тобто тепер роботодавець, який звільняє працівника у зв’язку з переведенням на інше підприємство, зобов’язаний при остаточному розрахунку виплатити безпосередньо йому компенсацію за всі невикористані дні щорічної відпустки (а також додаткової відпустки «на дітей»). Перерахування суми компенсації на рахунок нового роботодавця з 19.07.2022 законодавство не передбачає!
У свою чергу, новий роботодавець не несе жодних зобов’язань щодо відносин, які були у працівника з колишнім роботодавцем. Відпускний стаж із попереднього місця роботи не зберігається.
Також немає обов’язку надавати новому працівнику щорічну основну відпустку повної тривалості до закінчення 6-місячного терміну його роботи. Про це говорить Мінекономіки у роз’ясненні від 01.08.2022.
А якщо працівнику дуже потрібна відпустка? Тоді за його заявою новий роботодавець зобов’язаний надати відпустку без збереження заробітної плати тривалістю до 24 календарних днів до настання 6-місячного терміну безперервної роботи на новому місці (п. 16 ч. 1 ст. 25 Закону України «Про відпустки»).
Але зауважте: якщо працівника залучено до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури, у період дії воєнного стану роботодавець може відмовити йому у наданні такої відпустки (ч. 2 ст. 12 Закону № 2136).
Не завжди працівник, який звільняється за переведенням, має невикористані дні щорічної відпустки. Буває й навпаки — він відгуляв більше, ніж йому належало за поточний робочий рік. При цьому у загальному випадку зайво виплачені суми відпускних утримуються із зарплати працівника під час остаточного розрахунку. Але не у разі звільнення за переведенням! Так, згідно з п. 2 ч. 2 ст. 22 Закону про відпустки та п. 2 ч. 2 ст. 127 КЗпП відрахування за дні відпустки, надані у рахунок невідпрацьованої частини робочого року, не здійснюються у разі звільнення на підставі п. 5 ч. 1 ст. 36 КЗпП. Тому старий роботодавець під час остаточного розрахунку не робить утримань зайво виплачених відпускних.
ВИСНОВКИ
Переведення на інше підприємство можливе лише за згодою працівника.
Якщо іншу дату не передбачено домовленістю сторін, укласти трудовий договір з працівником, працевлаштованим у порядку переведення, необхідно з першого робочого дня, наступного за днем звільнення з попереднього місця роботи.
У період дії воєнного стану дозволяється встановлювати випробування будь-яким категоріям працівників, у тому числі й прийнятим на роботу за переведенням з іншого підприємства.
З 19.07.2022 законодавство не передбачає можливості перерахування суми компенсації за невикористану відпустку на рахунок нового роботодавця.
Відрахування із зарплати працівника зайво виплаченої суми відпускних при звільненні за переведенням не здійснюються.
Головний державний інспектор Управління
Держпраці у Полтавській області Тетяна ЖОЛОБ
